5. Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень: "Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.

6. Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко після важкого робочого дня).

7. Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не витратите багато часу.

8. Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама розкаже.

9. Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.

10. Вислухавши, не поспішайте сваритися. Говоріть з дитиною спокійно.

11. При спілкуванні з дитиною не вживайте виразу: "Якщо ти будеш добре вчитись, то ..." Часом умови ставляться важкі - й тоді ви опиняєтеся у незручному становищі.

12. Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини для спілкування з дитиною. В цей час найважливішими повинні бути справи дитини, її біль, її радощі.

13. У сім'ї повинна бути єдина тактика спілкування всіх дорослих з дитиною. Всі суперечки щодо виховання дитини вирішуйте без неї. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.

14. Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.

15. Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном, або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження, допоможе спокійно заснути і відпочити.

16. Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу. Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути готова до нього. А допомогти в цьому їй повинні батьки своїм доброзичливим ставленням. Чекати ж якогось дива від дитини, радісних поривів душі, доброти треба терпляче, відшукуючи ці риси в дитині, постійно заохочувати її.

5 звичок батьків, від яких дитина росте жадібною

«Чому ти такий жадібний?», «невже тобі шкода?», «куди тобі стільки?» — всі ці питання ми можемо задавати скупим дітям нескінченно. Але відповіді на них можна знайти лише у власній поведінці.

Ми в Тутка вирішили розібратися, як вчинки дорослих впливають на дитячу щедрість і чи є звички, які гарантовано перетворюють вашу дитину в скнару.

Негайно поділися!

Нам здається, що ми виховуємо в дитині щедрість, змушуючи його ділитися своїми іграшками. Однак, навпаки, такий тиск змушує малюка захищати свої речі так, наче його оточують вороги, які хочуть їх забрати.

Щоб уникнути плачевних наслідків, постарайтеся:

· Не вимагати від дитини щедрості до 4-х років (вона занадто мала, щоб зрозуміти сенс таких вчинків).

· Не змушувати поділитися улюбленою іграшкою, яка для малюка значить дуже багато.

· Не наполягати на щедрості по відношенню до дитини, яка вашому чаду неприємна.

У що наллю, з того і поп’єш!

Ми інколи недооцінюємо ступінь прихильності дитини до якихось предметів.Саджаючи чадо не на його стілець, наливаючи компот не в його склянку, надягаючи на подушку не «ту жовту наволочку», ми стимулюємо в дитині потребу відстоювати значимість улюблених речей.

· Не лінуйтеся знайти «кухоль з поросятами», з якого ваша дитина обожнює пити.

· Нехай інші не користуються «кухлем з поросятами».

· У кожної дитини буває своя «чашка з поросятами», і це не завжди чашка і не завжди з поросятами.

Пограй один

Так чи інакше, дитині потрібно спілкуватися з однолітками. Інакше вона просто не буде розуміти, навіщо з кимось ділитися своїми речами.

· Якщо дитина відвідує дитячий садок, про цей пункт можна не турбуватися.

· Якщо дитина не відвідує дитячий садок, варто виводити його гуляти з однолітками, ходити в гості, де є діти, вибиратися на дитячі свята.

Йому це все одно не потрібно

Батьки помилково вважають, що краще розбираються в тім, які речі потрібні їх дитині, а які — ні. Тому вони часто віддають іграшки та одяг своєї дитини іншим, не спитавши дозволу. З-за цього маляті починає здаватися, що його речі йому не належать, і він намагається завзято відстоювати право володіння ними.

· Не віддавайте речі дитини потайки. Завжди радьтеся і будьте готові прийняти відмову.

· Розповідайте дитині про існування людей, які потребують цих речей, і про те, як важливо допомагати.

Психологічний клімат сім’ї

Психологічний клімат – це емоційно-психологічний настрій, який формується в родині в процесі взаємодії її членів. Настрій з’являється внаслідок того, що при безпосередніх особистих контактах всі зв’язки між людьми набувають емоційно-психологічного забарвлення, яке визначається ціннісними орієнтаціями, моральними нормами та інтересами членів родини . На думку цих науковців, психологічний клімат конкретних родин формується під впливом двох основних факторів: мікросоціальних умов життєдіяльності родини (її склад, рівень добробуту, соціальний статус) та соціально-психологічного клімату в цілому, основні елементи якого засвоюються внаслідок тісного контакту членів родини .

Як зберегти гармонію у родинних стосунках?

- всі члени родини спілкуються між собою, вміють слухати і чути одне одного. В суперечках враховується думка кожного;

- відповідальність і обв’язки поділяються між всіма членами родини ;

- члени родини підтримують одне одного, можуть виконувати обов’язки іншого у випадку зміни ситуації;

- кожен член родини вірить у себе, має адекватну самооцінку, довіряє іншим;

- члени родини мають спільну систему цінностей, поважають сімейні традиції;

- цінується почуття гумору, приділяється увага духовному життю, виховується позитивне ставлення до будь-яких подій, виділяється час для спільних розваг;

- коаліції між членами родини динамічні й мінливі;

- члени родини створюють умови для особистого зростання, звертаються за допомогою і підтримкою до фахівців у випадку кризи чи виникнення якихось проблем.

Тож давайте любити та поважати наших рідних, бо вони є найближчими нашими людьми…….

Тест «Які ви батьки?»

Необхідно вибрати одну з трьох відповідей:

Чи можете ви:

1.У будь-який момент залишити свої справи і зайнятися дитиною?

а)можу і завжди так роблю;